Шоу по-венеційськи: голуби і весільні сцени
"Ми ходили, ми ходили, наші ніженьки стомили". Якщо ж точніше, то поки що не ми, а я сама. Найбільше, чого мені хочеться - знайти вільну лавицю або хоча б вільне місце на ній, аби порелаксувати. І я його знаходжу. Біля Гранд каналу. Навпроти ятки, у якій продають маски. Поруч відпочиває подружжя пенсійного віку. При доброму здоров'ї - чудовий вік для пізнання світу, якщо гроші є в гаманці чи на рахунку в банку. А навпроти на єдиній сходинці - інше подружжя: наскільки можу правильно оцінити років п'ятдесяти. Чоловік сидить, а жінка, поклавши йому голову на коліна, прилягла. "Ех, якби не мої жовті джинси, із задоволенням також прилягла б", - розмірковую не без жалю, залишившись сама на лавиці. Але, оскільки виглядати хочу пристойно, то вибору в мене немає. Чим довше сиджу, тим менше мені хочеться вставати. Але ж так не можна! Я ж не приїхала у Венецію гаяти час на лавиці біля Гранд каналу. Дивлюся на годину. Мої друзі вже мали б прилетіти з Алгеро - останнього пункту їхнього відпочинку на Сардинії. Набираю Юру. Так і є. Прилетіли. Добираються до готелю. Поселяться, тоді й здзвонимося. Ну так. А ще з Местре у Венецію доїхати. А потім до площі Сан Марко дійти. Час до зустрічі з ними в мене ще є. Трішки відпочила, можна знову кола ногами понамотувати.
Зауважую молодят у весільному вбранні, які рухаються в напрямку стоянки гондол біля Гранд каналу. У нареченого в руках - відеокамера. Пару супроводжує візажистка в шортах. Про те, що молода жінка в шортах - візажист я довідаюся через кілька коротких хвилин, коли молодята зупиняться біля будки сервісу гондол і вона підправлятиме новоодруженій макіяж.
Крім мене на молоде подружжя витріщається ще кілька роззівак. Я у той же ж час вибудовую в голові варіанти - побралися сьогодні чи приїхали у Венецію відзняти романтичне відео. Відсутність гостей - не причина вважати, що одружилися вони не сьогодні. Якби не було - ідея романтичної весільної відеозйомки у місті закоханих і кохання - чудова.
Чогось би солоденького. Іду в напрямку дзвіниці св. Марка. Зауважую кав'ярню, у якій продається все - і паніні, і джелято, і копи. Саме по фото коп ковзає мій зір на склянній стіні кав'ярні. Хочу! Яку - з абрикосовою поливкою чи з лікером амаретто? Замовляю з амаретто. Зверху - политі шоколадом вершки із встромленими в них вафельними трубочками і вафельним круглячком. Під вершками - залите лікером морозиво. Ммм... свято смаку і шлунка!
Темношкірі молодики швидко бігаючи площею, заманюють на голубині шоу. Підбігаючи до туристів, вони або розсипають поруч, або намагаються всунути в руку кукурудзяні зернята. Голуби літають за ними зграями і сідають на плечі та руки "жертв".
Їхні супутники відразу ж знимкують унікальні миті. Не кожен і не відразу розуміє, що за голубине шоу доведеться платити. Однак оплату за отримане туристами задоволення продавці кукурудзяних зернят просять тоді, коли ті, задоволено назнимкувавшись із голубами, вирушають у вибраному керунку. І ось тоді біля них знову опиняється темношкірий з простягнутою рукою й проханням заплатити. Кажуть, дармовий сир буває лише в мишолапках. Але ж який він дармовий, якщо миша за нього життя віддає?! У даному випадку мова йде про звичайну оплату центами, а ще краще - металевими євро. Голубині шоу на площі святого Марка - одна з особливостей Венеції. У Мілані поширений інший вид заробітчанства і практикують його афроамериканці - заманювання побажаннями доброї долі з пов'язуванням на руку кольорових ниточок. При цьому розповідають, що кольорові нитки мають чудодійну силу і, завдяки тобі вони принесуть щастя й твоїй сім'ї. А коли кольоровий шнурок вже стягує твоє зап'ястя, вимагають оплатити за нього 2 євро. 2 євро за непотріб!
Знову здзвонююся з Юрою - моє товариство вже у Венеції. Скоро з ними побачуся. Дорогою до місця призначеної зустрічі, спостерігаю друге за сьогодні весільне свято. Цього разу поруч із кафе Florian. Молодята, яким за п'ятдесять, вбрані у весільне вбрання - молода у весільній сукні, молодий у костюмі з метеликом. Кожен вільний вбиратися так як йому заманеться. І вік цьому не завада. Неподалік від них молодий чоловік із камерою на плечі та ще кілька людей. Я прогавила момент коли саме в руках нової узаконеної пари з'явилися келихи з шампанським. Вони такі щасливі і зворушливі в своєму шасті. При цьому від мого уважного ока не сховалося те, що головна в парі - жінка. Вона інтелігентно керує, що робити. Закохані, взявшись за руки, повільно проходжуються навпроти старого кафе. Зупиняються. П'ють шампанське. Танцюють. Сплітають уста в поцілунку. Для кохання вік немає жодного значення. Коли їх оточує прибуле з ними товариство, марокінець (чи пакистанець, а чи, можливо, й якої іншої національності той чоловік) із оберемком троянд у руках, підходить до молодої і простягає їй троянду. Вона автоматично бере квітку і щасливо відвертається від нього до свого товариства. За хвилю йому вдається привернути її увагу. Він каже, що за троянду необхідно заплатити. Жінка на такий поворот не очікувала - сьогодні її день, сьогодні їй повинні дарувати подарунки, а не вимагати гроші. Вона намагається віддати троянду продавцеві. Але це непросто, бо він квітку назад забирати не хоче. Йому потрібні гроші. Однак молодій все-таки вдається всунути йому його товар, про який вона не просила, назад.
Для початку обмінюємося короткими новинами - як долетіли, що я в години без них встигла побачити у Венеції. Розповідаю про дві весільних атракції. "Де дві, там і третя повинна бути", - резюмує Юра. Тепер вже всі разом йдемо до Гранд каналу. І ось воно - третє весілля. Юра мав рацію. Цього разу молодята - приваблива пара молодих азіатів. Із двома валізами і дівчиною-фотографом. Кохання у Венеції б'є фонтаном.
Моє товариство після авіаперельоту не надто енергійне. По собі знаю, як то буває. Недовга прогулянка вздовж Гранд каналу, відпочинок на лавиці у парку і рухаємося вглиб Венеції. Після спільного знимкування і знайомства з асортиментом сувенірів у кількох магазинах, зупиняємося на вечерю у внутрішньому подвір'ї одного з венеційських ресторанів. Вино, піца, морепродукти. Сатисфакція.
Поїздку у Венецію здійснено 22 вересня 2015
https://www.facebook.com/Lesia-Olendii-630902830336841/timeline/
Немає коментарів:
Дописати коментар