Travel. KRAKÓW. POLAND

КРАКІВ (KRAKÓW) без цензури 

Історично-культурні міста у передсвітанковий час, у павутинні ранкової дрімоти неспішно струхують з себе вікові сни з обличчями королівської чи княжої родини і цокотінням кінських копит бруківкою, що неспішно тягнуть за собою пишно вбрані карети. Зрештою, останні вони взяли з собою із минулого в сьогодення, аби потішити сучасників. 


Краків (Kraków) о пів на шосту ранку ледь розплющив очі. Серпневе небо балансує на межі нічного сну і світання. Як юна красуня очікує на поцілунок коханого, аби остаточно прокинутися, так місто в передчутті літньої сонячної ніжності - спершу поміркованої, а чим ближче до півдня, тим гарячішо пристраснішої.  
Автобус, яким я прибула зі Львова, заїжджає на головний автовокзал давнього польського міста по вул. Босацька, 18. Поруч і залізничний вокзал Dworzec Glowny. Забираю свою валізу і роззираюся в пошуках камери зберігання. Мій літак із Катовіц у Мілан-Бергамо о 16.50, тому маю час і по Кракову погуляти і до Катовіц вчасно доїхати. Роздивляюся навсібіч і прямо поперед себе бачу те, що шукаю. За 12 злотих залишаю свій багаж у камері зберігання. Далі легко розшукую платформу, з якої опівдні відправляється мій візейрівський трансфер на Катовіце. Квиток на автобус із Кракова в аеропорт Катовіце придбала на сайті авіакомпанії. Платформа 11, куди заїжджають автобуси на Катовіце, знаходиться поруч. Після вирішення всіх технічних питань маю в запасі шість годин, аби побажати малопольському місту Dzień dobry!

Крокую навмання, куди ноги несуть і очі дивляться, однак уважно вивчаючи вказівники. Підземним переходом виходжу в парк. "Ліворуч підеш - до Вавеля прийдеш" по-своєму трактую вказівник. Вельми дякую за орієнтацію на місцевосці. До Вавеля я, звичайно, піду. Але не ось так відразу з раннього ранку. Тим більше знаю, що всередині замок однаково не оглядатиму - за часом не встигну. А для знайомства з його територією вирушу пізніше. Тому спершу мене цікавить місто, що ліниво прокидається зі сну. Його центр. Ринкова площа.

Неподалік Барбакану - колишньої фортифікаційної споруди дорогу мені перебігає пухнастка з відтятою задньою лапкою. Як на кульгаючу бігає вона навіть досить добре: поки я налаштувала фотокамеру, нявкало вже зникло у керунку пам'ятника польському художникові Янові Матейку (Jan Matejko). І, оминувши скульптуру елегантного бородатого чоловіка в рамі, зупинилося неподалік сплячої на траві, скуцюрбленої у позу плода в материнському лоні, босоногої жінки. Напад незнайомців їй не страшний: ліворуч біля неї - чоловік. Волоцюги? Обездолені? Мандрівники? Ким би вони не були, але того серпневого ранку їм солодко спалося під охороною художника-патріота. Їхньому сну не заважало навіть галасливе товариство молодих людей, які по черзі намагалися влаштуватися на рамі поруч із Матейком - чого не зробиш задля цікавих світлин?!  



Над будівлями вітальні Кракова - Ринкової площі Rynek сходить сонце. Його про міння таке радісне, що мені ніяк не вдається зазнимкувати скульптуру біля вежі міської Ратуші. Оту величезну заввишки в два і завширки три метри, перевернуту набік маску-голову. Для мене бронзовий "Зв'язаний Ерос" (Eros Bendato) - не новинка. У Кракові я її вже бачила. Точнісінько з такою ж у лютому 2012 запізналася й у швейцарському Lugano в Parco Civico. Загалом копії "Зв'язаного Ероса" авторства знаного польського мистця Ігоря Міторая (Igor Mitoraj) розсіяні по різних країнах світу - в City garden в американському Saint Louis, французькому the Tuileries Gardens у Paris, англійському Yokshire Sculpture Park, у канадському Yaletown Park у Vancouver, в Італії у the Valley of the Temples, Agrigento на Sicily. Де ще? Пошукайте, певна, й ви десь знайдете. Мій перелік неповний. Адже голову від божевільного кохання, людство втрачає, незалежно від національної приналежності. Бо саме такий прояв почуттів скульптор заклав у свою роботу.  І з історичною архітектурою Кракова Eros Bendato не дисонансить. 

Ловлю кадр "Сніданок на Ринковій площі". У кожного він свій: у пані зі свіжою пресою із ранковими газетними новинами - за філіжанкою кави, у чоловіка на опохмілля - бокал пива о восьмій годині ранку. А з протилежного боку від пані - чоловік у капелюсі за філіжанкою кави з трояндою в руці. Очікує на свою пані. Чи дочекається? Справжня лише квітка. Чоловік і філіжанка - бронзові. 

Посиджу на Ринковій площі, спостерігаючи як відчиняються кав'ярні, ятки з хот-догами і бутербродами, як офіціанти замітають сліди нічних посиденьок клієнтів. 
Близько дев'ятої вирушу до кантора поміняти євро на злоті, аби поснідати і випити кави. Переді мною товариство молодих людей йде кудись, схоже, після нічної гулянки.
Дорогою минаю заклад, який пропонує сніданки на різні смаки - англійські, італійські, польські... У туристичному місті так і повинно бути. Тільки я от не знаю, що хочу на сніданок. І роблю дурницю. Із злотими в гаманці у найближчій пекарні зваблююся на Śniadanie premium z szynka за 4.70 злотих. Снідаю на лавиці в парку, лаючи себе, що купила кота в мішку - всередині булка щедро змащена майонезом. Не для мого смаку. Надлишок майонезу витираю серветкою. Коли черговий раз відкусую шинку, навпроти мене з усмішкою від рота до рота зупиняється місцевий п'яничка і, намагаючись щось сказати, вмощується поруч на лавицю. У ту ж мить я зіскакую як з електричного стільця - "Доброго ранку!", "Смачного!". Із бездомним я б поділилася преміум сніданком. Але не з п'яницею - то його вибір життя і воно мене ніяк не стосується. До речі, п'яничок у Кракові вистарчає. Поснідала абияк. Прямую у кав'ярню випити кави з молоком і закусити булочкою з кремом. Врешті сатисфакція. 

Ну що ж... тепер можна і до Вавеля - королівського замкового комплексу, що височіє на однойменному пагорбі над Віслою. У парку, що веде до замку, просто неба експонуються світлини з життя Папи Римського Івана Павла ІІ, поляка Яна Войтили. 

До входу на територію замку вишикувалася довга черга бажаючих купити квиток і подивитися королівські будівлі всередині. Ммма... навіть, якщо б у мене в запасі був день, півдня довелося б потратити лише на оглядини Вавеля. Якось іншим разом. Враховуючи те, що атмосфера культурного Кракова мені до душі, певна, ще матиму можливість на комплексне знайомство з королівською резиденцією цього міста. 

А наразі я неспішно, минаючи чергу і касу, проходжу на територію і прямую вперед. Я така не одна. Із замкового пагорба роздивляюся краєвиди Вісли. Обходжу комплекс навколо, заходжу всередину території, що потопає в різноколір'ї квітів. Знимкую оглядову повітряну кулю в небі позаду Вавеля. Ще одна зустріч із Папою Войтилою. Цього разу - скульптура поруч із призамковою катедрою. Часу залишилося, аби за сорок хвилин спокійно дійти пішки до вокзалу. У парку ловлю ще один кадр "Із життя людей" - монахиня спинилася навпроти лавиці, на якій в позі панича розсівся п'яничка і веде з ним діалог. Про Бога? Про життя? Намагається наставити на шлях праведний? Зрештою, махає рукою і йде геть. Життя. У кожного воно - своє.


Прогулянка по Кракову закінчена. Забираю валізу з камери зберігання, займаю місце в візейрівському трансферному бусику і їду в аеропорт Катовіце. 
До нової зустрічі, Кракове!

P.S. Не зарікаюся, але не певна, що, якщо в майбутньому летітиму з валізою, ще раз скористаюся цим аеропортом. Літала через різні аеропорти, але ще в жодному служба аеропорту мені не обривала замочок разом із бігунками, як це зробили в Катовіце. Помітила, коли забирала валізу зі стрічки в аеропорту Мілан-Бергамо. 

Транзитну поїздку в Краків здійснено 11 серпня 2015

https://www.facebook.com/Lesia-Olendii-630902830336841/timeline/