ЦІКАВИЙ І ВЕСЕЛИЙ ТИЖДЕНЬ У НІЦІ
Місто контрастів
Ніца - місто контрастів. Давня історія і сучасність мирно ділять поміж собою міський простір. А над усім цим привілеює розкіш з підкресленою індивідуальністю, у якій починаєш відчувати себе затишно з тієї хвилини як тільки но розумієш, що вона не розчавить тебе своєю пихатістю як у Канах. І тоді очі починає тішити фасад готелю Negresko на узбережжі, зведений на початку ХХ століття з метою створення найбагатшого посеред багатих. Але не так сталося як гадалося. У роки Першої світової війни розкішний готель перетворився у військовий госпіталь, залишивши свого засновника без грошей. Порозумівшись з неоднозначним характером Ніци, не дивуєшся бабусям і дідусям із стрункими фігурами в яскравому вбранні молодіжного стилю. І поступово зауважуєш, що і в цій розкоші зустрічаються квартали, де живуть звичайні мешканці. Здається, і ми жили в одному з таких: з однієї сторони наближені до розкоші, а з іншої - в затишному подвір'ї, на вулиці, в кінці якої мешкають афрофранцузи.
З найперших вражень обличчя Ніци оманливо вимальовується сучасними пам'ятниками, схожими на бутафорії - як от величезний синій стілець на Англійській набережній. Але в місті можна зустріти і новонароджену копію Давида Мікеланджело, і прикрашений класичними скульптурами фонтан "Серце Ніци". На історичній площі Массена переконуєшся в тому, що вуличне сучасне мистецтво тут також із власними рисами. Ми потрапили туди ввечері, коли місто потонуло у вогнях, а над площею здіймалися вгору різноколірно засвічені фігури семи континентів. Перпендикулярно площі - модний фонтан Casino Jetee-Promenade 2014 - справжнє світлове шоу з довгою фонтанною доріжкою із раптово виникаючими з-під землі водними цівками, що з кожною наступною миттю стають потужнішими, поки не перетворюються в безліч одночасно працюючих фонтанів. А потім так само несподівано виключаються.
У вихідний від заміських мандрівок день, вирушаємо у неспішну прогулянку по Ніці, набережною, прямісінько до старого міста, на базар, перевірити, чи правду кажуть, що базар Ніци - двійник барселонського Букерія. Насправді ж нічогісінько схожого. Хоча й тут можна недорого поласувати незвичайними смаколиками - млинцем socca за 3 євро: нерівномірно порізаною шматками і вкладеною у паперові пакети трикутною порцією. Часто його їдять, прогулюючись старенькими вуличками історичного центру.
Вяленими помідорами і перчиком на базарі торгує ніційський італієць, виходець з півдня Італії. Врешті на четвертий день проживання в Ніці я можу поспілкуватися з місцевим зрозумілою мені мовою.
З центру підіймаємося на пагорб Шато, звідки відкривається панорама міста. Заходимо на історичне кладовище, де похований російський письменник Олександр Герцен. На кладовищній огорожі мирно спілкуються дві великі місцеві чайки.
Після обіду їдемо в один із віддалених престижних районів Ніци - туди, де, по сусідству з музеєм художника Матісса, знаходяться руїни древньоримського міста Сім'є - невеликого амфітеатру і термів - староримських бань.
Насичену прогулянку завершуємо кавопиттям на одній з міських вуличок. Хоча кава у Франції не така смачна як в Італії, при відсутності вибору, задовільняємося пропонованим. Ймовірно, з кращими, ніж у нас, знаннями міста, десь у Ніці можна віднайти й італійські кав'ярні: джелатерії і піцерії ж зустрічали.
Друзі сідають за столик, а я тим часом вибігаю до банкомату. Коли через п'ять хвилин повертаюся, зауважую біля них велике вуличне меню. Запитую, що це означає, а вони сміються. Виявляється, попросили в офіціанта меню і він притягнув їм цю вуличну дошку. До речі, мені щастить вдруге за день: бпрмен кав'ярні вільно спілкується італійською і цього разу я в нашому товаристві за перекладача.
"У Європі є дві країни, де я, через труднощі спілкування з місцевим населенням відчуваю себе дурником: Угорщина і Франція", - зізнається Юра після нашої чергової спроби довідатися, де знаходиться потрібна автобусна зупинка. Але методом спроб і помилок, ми на власний лад вивчаємо дуже потрібне французьке слово "tout droit", що перекладається "прямо", а на словянське вухо звучить як "тудуа". Дуже схоже на "туди".
І не жайворонок, і не сова
Ніца живе за власним часом - засинає рано, прокидається пізно. Тільки но на місто спускаються сутінки, вулиці поступово порожніють. Булочні відчиняються близько дев'ятої ранку, а магазини - годиною пізніше.
Але як би то не було, все-таки "Nice Nice", - говорить Галя і ми всі дружно згоджуємося. Nice - саме так французькою мовою звучить і пишеться назва Ніца. А в перекладі з англійської, як відомо, "nice" - мила, славна.
І, до речі, що важливо - на Лазуровому березі вартість автобусного перевезення незмінна - 1.50 євро - ціна квитка на проїзд по місту в будь-який бік і стільки ж - в довколишні населені пункти. Навіть, якщо добиратися не менше години. Нам це навіть дуже підходить, оскільки мандруємо багато. А ще довідуємося, що, якщо пересадка з міського автобуса чи трамвая на приміський відбувається протягом 75 хвилин, можна користуватися одним квитком. Тому катаєиося у різні боки від Ніци, відкриваючи для себе й життя маленьких, захованих в Альпах, містечок, сповитих славою знаних особистостей, які в них побували. А тим часом весна на Лазуровому березі квітне розмаїттям кольорів...https://www.facebook.com/pages/Lesia-Olendii/630902830336841?fref=ts
Мандрівку у Ніцу здійснено на початку березня 2015
Немає коментарів:
Дописати коментар