My travel&my foto : Vento inebriato di viaggi. Èze, Provenza-Alpi-Costa Azzura. Francia

ЕЗ І СТЕЖКА НІЦШЕ

На півдорозі з Ніци в Монако, на високій скелі над Середземним морем, посеред французьких Альп, розкинулося село Ез (Eze village). Таке собі законсервоване середньовічне містечко, у якому давно вже ніхто не живе, а у кам'яних будівлях працюють готелі, ресторани та сувенірні магазини. Серпантинисті лісові стежки, що ведуть вниз від Ез і назад вверх, ще пам'ятають уславленого німецького філософа і письменника Фрідріха Ніцше.

Ез - наш останній виїзд із Ніци. Наступного дня - повернення в Італію. Дружно читаємо інформацію: важкопрохідні, нетоптані туристами лісові стежки - лякають інтернет-відгуками туристи, які побували в Ез. А світлини заворожують новими краєвидами.

Щодо асфальтованої дороги, яка веде вгору в Ез, то вона зовсім не важкопрохідна і не така важкопідйомна як у Мужені.Одна з закручених езовських вуличок виводить до екзотичного саду, інша - до парку скульптур. Сад із кактусами, агавами та алое, поміж якими щокілька кроків натрапляєш на цікаві скульптури дівчат - роботи скульптора Жана-Філіппа Рішара - найвища точка Ез, майже під небесами. З одного боку - вершини Альп, з іншого - панорама околиць, посередині - море.
Гірські вершини можна оглядати і напівлежачи в одному з дерев'яних крісел, вслухаючись в шепотіння води поряд.
Після прогулянки садом і обідньої кави у місцевій кав'ярні, ділимося: двоє з нашого товариства звертають на асфальтовану дорогу ліворуч - прямують на автобус в Ніцу, щоб встигнути відвідати музей Матісса.Решту (і я також з ними) зникають у кущах направо, вирішивши прйтись стежками Фрідріха Ніцше.
"Він таки хоче з відкритими очима спостерігати за всім, що відбувається в світі..." - так Ніцше визначив стан мандрівника.
А ми і спостерігати хочемо, і власними ногами спуститись саме тими непротоптаними туристами небезпечними лісовими дорогами, про які читали напередодні. Недаремно ходив тут знаний німець, вдивляючись зверху в запаморочливі пейзажі. Адже саме це історичне село і неймовірна панорама надихнули Ніцше на написання твору про надлюдину "Так говорив Заратустра".
Стежка Ніцше (це підтверджують інформаційні таблички з його портретом, які ми зустрічаємо) - звивиста, кам'яниста і нерівна. Ступаємо обережно, щоб не впасти. Несподівано чую позаду крик і Катя, яка йде за мною, вже сидить на камінні. Допомагаю піднятися, на щастя, її падіння обійшлося без забоїв. Далі йдемо повільніше, час до часу зупиняючись, щоб зазнимкувати дивовижні краєвиди. Однак... нелегким шляхом ходив філософ. І, до речі, ходив не тільки так як ми - зверху вниз, а й назад. І зовсім так не трішки: на вказівнику внизу читаємо - 2120 м. Задоволені собою пішачимо ще 2 км у сусідній населений пункт, де закупаємося у місцевому супермаркеті і завершуємо похід імпровізованим пікніком на узбережжі.