Vento inebriato di viaggi. Mougins. Provenza-Alpi-Costa Azzura. France

ХУДОЖНІ ВУЛИЧКИ МУЖЕНА

"Робимо вибір, - в очікуванні автобуса у наш наступний пункт мандрівки пропонує Юра - організатор усіх спільних дальніх мандрівок. - Їдемо прямо в Кани (Cannes) чи дорогою заїзджаємо подивитися ще одне середньовічне містечко Мужен (Mougins). В Мужені (Mougins) жив Ів Сен Лоран, там має вілу Катрін Деньов".

Усі дружно ігнорують інформацію про уславленого модельєра і вілу легендарної актриси, голосуючи за пряму дорогу в Кани (Cannes), куди щорічно в травні, на кінофестиваль, з'їжджаються зірки світового кіно.

- А я б і Мужен (Mougins) подивилася, - висловлюю власну думку: одна проти чотирьох. Юра - нейтрально враховуючий наші побажання. - Італійська подруга розповідала мені, що Кани - комерційне місто. І туристам - малоцікаве. 

Всього кілька моїх слів і товариство одноголосно приймає рішення їхати в Мужен (Mougins). Мабуть, усвідомлюючи, що на початку березня зірок кіноекрану зустріти там малоймовірно. Так, не доїжджаючи 7 км до Кан, ми виходимо в Мужені (Mougins). Дорога в історичну частину міста тут зовсім не пряма. Засапані, відірвавшись одні від інших, асфальтованою звивистою дорогою, підіймаємося високо вгору. З пішоходів ми тут - єдині. Наш нелегкий шлях вгору винагороджує побачене. Ми потрапили в справжнє місто художнього мистецтва. Арт-галереї та художні магазинчики - барвисте обличчя Мужену (Mougins). Мистецтво в цьому містечку - хліб насущний. 

А ось і сам маестро Пабло Пікасо (Pablo Picasso). Світлини з його зображенням - по всьому місті. От про нього в путівнику ми не дочитали - це ж тут, саме тут, знаний в усьому світі іспансько-французький художник прожив свої останні дванадцять років життя. В Мужені (Mougins) у нього була власна віла, яка, до речі, 2013 року продавалася. Ех, який жаль, у музей Пікасо ми не потрапляємо - зачинений. 

- А як почувається Кет? Чайок нам вже приготувала? Юра, ти повідомив їй, що ми - стомлені і її чай - саме те, що нас збадьорить? - Жартуємо, розуміючи, що, хоча ми й знаходимося в Мужені (Mougins), вілу Деньов навіть здалеку не побачимо: знаходиться вона десь внизу, в іншій частині міта та й шукати лише задля того, аби поставити галочку "знайшли", немає сенсу. На територію віли нас однаково не впустять. Тому, поблукавши дивовижними вуличками історичного Мужена (Mougins), ввібравши в себе атмосферу арту, спускаємося на дорогу, кудись вбік від того місця, де зійшли. Назустріч нам рухається похилого віку француженка. Порівнявшись з нею, вітаємося і намагаємося довідатись, звідки від'їжджають автобуси на Кани (Cannes). 

- Кани? (Cannes?) - Із нашого запитання на чужій їй англійській мові француженка виловила лише одне знайоме їй слово. Вона дивується і заперечливо хитає головою, далеко, мовляв, пішки. 

Порозумітися нам вдається на міжнародній мові жестів і завдяки двом словам "bus station". Сміючись з власного нерозуміння наша співрозмовниця вказує у напрямку автобусної зупинки. 

Кани (Cannes) - кінцевий вечірній пункт нашої мандрівки того дня. Стомлені, в уславленому місті ми побачили небагато. Хоча атмосферу гламуру в повітрі вловили відразу ж. 

Пройшлися по знаменитій набережній Круазет, на кожному кроці зустрічаючи безліч ділового вигляду чоловіків - під час нашого прибуття в Канах (Cannes) проходив міжнародний форум нерухомості. Палац фестивалів, де проводять церемонію нагородження зірок Канського кінофестивалю у нефестивальний час нічим особливим не вирізняється - без червоної доріжки не той вигляд. Якщо, звичайно, у вечірніх сутінках ми знайшли саме його. Оскільки навіть відбитків зіркових долоней також не побачили. 

Мандрівка у містечко Мужен, де жив Маестро Пікассо, відбулася 9 березня 2015
https://www.facebook.com/pages/Lesia-Olendii/630902830336841