Vento inebriato di viaggi. Hola, Catalonia! Barselona

Мої мандрівки - мої персональні духовні купелі, що просвітлюють розум, перевертають мізки і оновлюють почуття. Ще одна галочка у нотатник відвіданих місць на карті світу і ще одне усвідомлення "Я зовсім нічого не знаю, бо так зовсім мало побачено і пізнано власними очима, вухами, серцем". У кожну відвідану країну хочеться повернутися знову, але вже іншим маршрутом. Кожна мандрівка приводить в життя нових людей. З одними просто недовго спілкуюся, вивчаючи їхні психотипи, інші входять у серце, стають друзями і вносять щось нове у світосприйняття. Але в будь-якому випадку все завершується усвідомленням і глибокими роздумами над персоналізацією головної мандрівки - життя...

HOLA, CATALONIA!

Hola, Іспанія! Hola, Каталонія! Як сказав мій київський друг Юра (я знову вирушила у мандрівку з його клубом "Лукост"), коли я поцікавилася, що це за такі особливі іспанські прапори розвішані на вулицях Барселони: "Тихіше, будь ласка! Якщо тебе почують місцеві, їм це не сподобається. Ану швиденько думай і згадуй, де ми знаходимося?! Правильно, це - прапори Каталонії. І називати їх іспанськими для каталонців образливо".
В тому, що Каталонія - особливий регіон Іспанії я переконалася дуже швидко. І не лише по вивішаних на вікнах і балконах жителів регіону національних прапорах. Тут розмовляють каталонською мовою, яка різниться від іспанської і зрозуміти яку іноземцям практично неможливо. Єдине слово, яке мені вдалося вивчити - "Hola!". Ним каталонці з усіма вітаються. 

Галопом по Барселоні

Щоб побачити одне з найгарніших міст світу не перебіжками маршрутом його найуславленіших пам'яток, відвідуючи собори та музеї, необхідно прилетіти сюди не менше, ніж на тиждень. У мене ж часу було обмаль - півтора доби. 

Перші мої враження від Барселони виявились абсолютно несподіваними. За час, у який я добиралася спершу потягом, а потім на метро з величезного аеропорту Ель-прат у готель, розташований неподалік від Каталонії - центральної площі Барселони, працівник готельного рецепшину двічі намагався видзвонити мене по стільниковому телефону. "Озброєна" двома важкими валізами, я вперто не відповідала на його дзвінки. О пів на сьому вечора, коли я переступила поріг готелю, так нетерпляче очікуючий мене іспанець Сержео, радісно повідомив, що, крім мене він сьогодні нікого більше не чекає. І, оскільки я не відповідала на його дзвінки, він вже встиг навіть мейла мені настрочити. Так мене ще ніколи не чекав жоден готельний працівник. :) Через якусь мить після знайомства він зняв відбиток мого вказівного пальця правої руки і... навчив дотиком пальця відчиняти замок на вхідних дверях у готель. 

Гадаєте, у такій увазі Сержео була бодай краплина його особистого зацікавлення мною? Аніскілечки! Лише комерція! Річ у тім, що, якби я прибула в готель з зарезервованим номером після десятої вечора, мені б довелося доплачувати 30 євро за поселення у такий пізній час доби. Чому ж Сержео так нетерпляче мене очікував, якщо у мене в запасі було ще кілька годин?  А тому, що знав - літак мій прилетів о п'ятій і йому хотілося якнайшвидше оформити моє поселення і завершити робочу зміну. 

Виходжу на вечірню прогулянку містом. І відразу ж ловлю себе на думці, що Барселона - то цілковито інша Європа. Супермодна Барселона зовсім не схожа на кхх...  кхх... кхх... пуританський Мілан. Ні, ні, я не жартую. Саме такою мені видається тепер столиця італійської моди порівняно з розкутою іспанською Барселоною. Принаймні мені в Мілані не доводилося бачити дівчаток у маєчках, що не прикривають животики і спідничках, що заледве прикривають сіднички. І це аж ніякий не пляжний одяг, а вечірнє вбрання. Саме в Барселоні я побачила юнку, яка ніби щойно зійшла з модного подіуму - у коротенькому сарафанчику, одна шлейка якого тягнеться акурат посередині спини, чорних непрозорих колготах і черевиках. 

Барселонські іспанці приємно дивують знаннями англійської та італійської, що суттєво спрощує спілкування у пошуках потрібної вулиці, порозуміння в закладах харчування, метрополітені. 

Барселона - місто, найнезвичнішу архітектуру в якому створив Антоніо Гауді. Перше його творіння, яке я побачила наступного дня - великий собор Саграда Фамілія, що перекладається як Святе Сімейство. Біля цієї дивної у своєму виконанні будівлі вже в дев'ятій ранку вишикувалася довжелезна закручена черга. Майже як до музею у Ватикані. 

Задовільняюся зовнішніми враженнями від дому Господнього, зведеного у невідомому стилі. Ніби неоготика, але якщо подивитися уважно - не зовсім схоже. Собор, що будується вже більше, ніж століття, нагадує дивовижну систему піків і гротів. Старенький майстер, який загинув під колесами трамваю, не встиг завершити своє творіння. Оскільки, через постійну нестачу грошей, зводилося воно неспішно. Продовжили - учні і їхні послідовники. 

Результатом таких архітектурних нашарувань стало те, що стилі найгарнішого і найвеличнішого храму міста дисонують між собою. Навіть гоструваті скульптури композиції "Страсті Христові" на одному з фасадів, створені іншим скульптором, помітно різняться від по-особливому закручених форм Гауді. Але навіть у такому непоєднуваному поєднанні Саграда Фамілія виглядає велично і незвично гарно. 

У Барселоні ми пройдемося по Рамблі - довжелезній вулиці, що веде від центральної міської площі Каталонії до її морської частини з відкідним пішохідним мостом: помахаємо рукою іспанській Мерелін Монро, яка вітає жителів і гостей міста 
балкона "Музею еротики". 

Ми насолодимось професійними ритмами танго іспанської пари, яка заробляє на вулиці танцями; пообідаємо в міському районі Барселонета, де їжа така ж смачна, як і в інших частинах міста, а ціни - найдемократичніші у Барселоні. Саме в ресторані на Барселонеті я вперше смакувала справжню іспанську паелью. Існує багато різновидів паельї - м'ясна, овочева, з морепродуктами. Ми замовляли з морепродуктами - а де ж ще смакувати морепродуктами, якщо не в кількох кроках від моря?! 

Наприкінці нашої денної прогулянки ми дійдемо до парку Гуель (Parc Guel). І тут також наслідив великий майстер Гауді (А як же ж інакше?! Тут у нього й будинок був - надзвичайно скромний фасадом у порівнянні з усіма його архітектурними творіннями). Парк схожий на справжнє казкове містечко.

Було б, звичайно, некоректно стверджувати, що Барселона - місто ексклюзивної дивовижної архітектури, яку не зустрінеш в жодному іншому місті світу, немислима без ринку святого Іосіфа Букерія (Mercat S Josep La Boqueria). Але цілком впевнено можна говорити про те, що для туристів Букерія - місце, де можна смачно перекусити усім, чого тільки забажаєш: асорті з морепродуктів, вишуканими фруктами, сирами, хамоном (сировяленим свиним бедром) та іншими делікатесами. 

Мандрівку в Каталонію здійснено у вересні 2014.
https://www.facebook.com/pages/Lesia-Olendii/630902830336841