My travel&my foto : Vento inebriato di viaggi. Grasse. Provenza-Alpi-Costa Azzura. Francia

АРОМАТИ ГРАСА (PROFUMI DI GRASSE)

Іноді буває так, що ніби випадково (хоча насправді нічого випадкового у житті не буває) дорога веде у прославлені на весь світ пером талановитого письменника місця. Ось так і я, як в ірреальність, перенеслася у французький департамент Приморські Альпи регіону Прованс-Альпи-Лазурний берег. А саме - в описаний німцем Патріком Зюскіндом у його перекладеному на чотири десятки мов та екранізованому романі, парфюмерний Грас (Grasse). Тут повітря насичене запахами найрізноманітніших парфумів, що виготовляють на місцевій парфюмерній фабриці Fragonard.

З площі, де знаходиться автобусна зупинка Граса (Grasse) і звідки розпочинається наше знайомство з містечком, відкривається дивовижна панорама гір, гірських поселень. А далеко внизу синіє стрічка Середземного моря.

О десятій ранку містечко неспішно скидає з себе сонні видіння минулої ночі. На одному з грасівських перехресть місцеві, пенсійного віку французи, великим товариством неспішно спілкуються, обмінюючись ранковими новинами. У магазині поряд власник розтавив на вулиці овочі і фрукти.

Прямуємо туди, де в вузеньких вуличках, музеях, храмах завмерла історія Грассу (Grasse): до старенького кам'яного старожила - катедрального Нотр Дам дю Пюі - Notre Dame du Puy. Собор ХІІІ століття.

Причин для його відвідання достатньо - познайомитись з такою давньою, збереженою до нині пам'яткою римо-католицької архітектури з чудовими вітражами і власними очима побачити оригінали трьох картин представника Фламандського бароко Пітера Пауля Рубенса. Ці величезні полотна прикрашають стіни собору і їх можна не лише побачити, а й безкоштовно зазнимкувати.
- Неймовірно, як їх ще звідси не потягли, - жартуючи дивується одна з моїх супутниць.
- Мабуть, ще не народився той спритник, якому б вдалося непомітно винести з храму такі величезні твори мистецтва, - підіграє їй інша.

Але Грас (Grasse)- це не лише парфюмерний завод і старий собор. Цікавий тут і пам'ятник парфюмеру, і невелика площа, всередині якої - вказівники у відомі міста світу з позначками відстаней.

Насолоджуючись прогулянкою вузенькими вуличками, ми відвідали безліч місцевих крамничок, що змагаються одна з одною в асортименті духів, аромaмил і різноманітних інтер'єрних запахів.

А на завершення присіли за столик в одному з грасівських ресторанчиків і з'їли по великій порції мистецьки і смачно приготовленого французького салату. Мандрівка вдалася.

Після повернення додому дістаю з книжкової шафи "Аромат" Зюскінда.
"Він виглядав так ніби просто не хотів хизуватися розкішшю. Він володів величезною, наповненою ароматами рівниною біля своїх ніг, і здавалося, що цього йому цілком достатньо.
Це, одночасно непоказне і сповнене почуття власної гідності місто було містом Грасом, неперевершеною вже кілька століть метрополією з виробництва та продажу ароматичних речовин, парфумерних виробів, мила і масел... Це місто було Римом усіляких ароматів, обітованою землею парфумерів, і той, хто не завоював визнання тут, той не мав права називатися парфумером".

Щось із цього опису живе в Грасі і сьогодні. Містечко не змінило свого характеру: воно, як і раніше, не хизуючись розкішшю, захоплюючи дух власною атмосферою, дурманить і місцеве населення, і туристів своїми ароматами.

P.S. Якщо ви - не великий знавець духів - profumo і не цікавитесь їх виготовленням як професіонал, нічогісінько не втратите, якщо з яких-небудь причин не потрапите у Міжнародний музей парфюмерії. Навпаки, євро, що могли б потратити на вхідний квиток, зекономите на обід чи сувеніри.