ВАРШАВА. ТРАНЗИТ. СТОЛИЦЯ ПОЛЬЩІ НА ЗІР, СМАК І ДОТИК
За кілька годин велике місто, у якому є на що подивитися, можливо побачити хоча б частково. Навіть, якщо на заваді стане дощ із подальшим, непередбаченим вбранням, похолоданням. Саме так було в моєму випадку. Найбільше про що шкодую, що негода завадила мені дійти до Варшавської бібліотеки і піднятися на її дах, аби власними очима і нюхом ввібрати красу і запахи садових насаджень і з висоти пташиного польоту відчути життя міста і плин часу разом із водами Вісли. Але є вже як є. А є так, що, не зважаючи на часові обмеження і не надто сприятливі погодні умови, ми з Варшавою встигли відчути одна одну на зір, смак і дотик.
Частина перша. Смак
Спершу були смакові відчуття. І не тому, що, не встигнувши зійти з трапу літака Мілан-Варшава, я одразу ж подалася в перший, віднайдений в аеропорту Шопен заклад харчування, аби набити власний шлунок. Було зовсім не так. Із аеропорту потягом вирушила до залізничного вокзалу (dworec) Zachodnia, а звідти підземним переходом до однойменного автовокзалу, звідки ввечері відходив мій автобус у Львів. У камері зберігання залишила багаж і вирушила на знайомство зі столицею Польщі. Але, знаєте, час - величина непостійна. Іноді його години плинуть довго і повільно, а іноді проминають як прискорені кадри кінострічки. Тому, коли я врешті з автовокзалу Zachodnia з пересадками автобус 523 - трамвай 7 доїхала до центру, звідки дорога веде до Старувки - старого міста, був саме обід. Італійські ресторани, що численно зустрічалися дорогою, мене не цікавили. Італійські делікатеси і просто традиційні страви смакувала, смакую і смакуватиму на землі спагітерів. У Польщі - лише польські. Тому рішуче оминаю заклади, що запрошують на розмаїття пасти<>піцци та італійського вина, вперто вишукуючи з цікавим меню землі польської. Хоча й тут маю примхи - польських пірогів не хочеться: завтра їстиму мамині, українські. Не відмовлюся від бігоса, журека чи якоїсь специфічно польської смаженини.
Врешті мою увагу привертає заклад із пропозиціями національних страв Specjaly Regionalne. Про меню закладу розповідає не лише його назва, а й світлини страв, розміщені по обидва боки від входу. Мої слинні залози реагують миттєво і я відразу ж присідаю за столик. Офіціантка приносить меню. Читаю. Кілька наступних хвилин вагаюся, що саме замовити - м'ясну зупку журек, сервіровану в хлібі - Zurek w chlebie чи домашній бігос - капусту, тушену з м'ясом і грибами з додаванням червоного вина - Bigos domowy Karoliny z Wielkopolski z dodatkiem czerwonego wina. Ммм... призабутий смак польських страв. Коли то я ними смакувала в Польщі востаннє. Востаннє два роки тому у Кракові. А значно раніше у своїх численних журналістських поїздках у Лєжайск, Перемишль, Жешув, у гірських Бєщадах... тоді вони були приправлені ще й польською гостинністю щедро обставлених усілякими смаколиками столами. Пригадую, саме в польських горах мені пощастило вперше ласувати засмаженим на вогні м'ясом диких тварин - кабана, оленя.
Порції достатньо великі - по 300 гр. Врешті визначаюся. Що пити питання не постає.
Улітку тільки квас. Хлібний квас. Підходить офіціантка. Замовляю. Квас приносять майже негайно. Примруживши очі роблю перший ковток - відчуття близькості до дому: квасом в Україні любила смакувати з дитинства. У ближнього до моєї Батьківщини європейського сусіда Польщі квас також популярний влітку безалкогольний напій.
Поки готують замовлену мною страву, користаю послугами ресторанного WiFi, аби зайти у WhatsApp і повідомити чоловіка, що долетіла добре, ось вже другу годину знаходжуся у Варшаві і в даний час очікую на обід. Між іншим, заклад, у якому зупинилася поїсти, входить в інтернетспільноту мандрівників TripAdvison.
А ось і мій бігос. І не сам, а в товаристві із вареною з кропом картоплею - відчуваю близкість до Батьківщини. В Італії такої картоплі не лише не готують, а й взагалі не знають, що за трава така кріп. А крім, між іншим, міг би скласти гідну конкуренцію їхньому базиліку чи руколі. Неспішно смакую бігос, вбираючи в себе життя варшавської вулиці, роздивляючись людей за сусідніми столиками і тих, які крокують тротуаром.
Коли доїдаю, офіціантка цікавиться, чи бажаю десерт. По правді кажучи десертом мала намір посмакувати на Ринковій площі чи десь неподалік. Тобто далі у центрі. Але, можливо, тут мені запропонують щось із традиційних польських солодощів. "Щось легеньке", - висловлюю побажання. Маю вибір - полуничний десерт чи десерт "пасква". "Пасква? - Я зацікавлена. - Що це за десерт?". Кельнерша тієї ж секунди віднаходить мені його в меню - Pascha tradycyjny kresowy deser przygotowywany na Swieta Wielkanocne. Хочу спробувати і замовляю традиційний польський великодній десерт.
Солодкий пасхальний смаколик сервіровано сезонними ягодами. Він вже й на вигляд смачний. А смак! А смак! А смак... Ти повинен скуштувати обов'язково!
You must to taste!
https://www.facebook.com/pages/Lesia-Olendii/630902830336841?ref=bookmarks
Devi assaggiare!
Мандрівку у Варшаву здійснено 9 липня 2015
Немає коментарів:
Дописати коментар