Так сталося, що минулого року протягом чотирьох місяців мені пощастило побувати на двох італійських островах. Одним із них був третій за величиною острів Італії - Ельба.
ЕЛЬБА: ЗЕМЛЯ НАПОЛЕОНА ТА ФЕСТИВАЛЬ БАШМЕТА
Паром впевнено проорює морське поле. Початок весни тішить теплом. Під сонцем Тоскани (однойменна книга американки Френсіс Мейєс і кінострічка тут зовсім ні до чого) наш середземноморський шлях лежить на острів Ельба. Мандрівка недовна. Близько години водними просторами - і ми вже сходимо на третьому за величиною острові Італії. Острів Ельба - третій після Сардинії та Сіцилії. Цей факт насамперед розпалив моє бажання вирушити разом із чоловіком на чемпіонат Італії з мотораллі у Портоферрайо - найбільше місто острова Ельба. І тільки, коли коханий мотогонщик ніби випадково згадав про "наполеонівські" святкування на острові Ельба, у моїй голові настало просвітління. Звичайно ж, це той самий поетично оспіваний Лермонтовим у поемі "Наполеон" "острівець відокремлений". І "похмура Ельба" з вірша "Наполеон на Ельбі" Пушкіна також про ті ж місця. Наша дорога на острів нічим не схожа з наполеонівською. Саме тому я сподіваюся побачити не похмуру, а чудову Ельбу.
З мартином-моделлю біля дверей Бонапарта
Відразу ж після паркування на набережній Портоферрайо вирушаю на свою першу прогулянку міськими вуличками. Згадки про Наполеона шукати довго не доводиться. Відразу ж, на огороджуючій історичну частину Портоферрайо фортифікаційній стіні погляд чіпляється за велику рекламу «1814/2014 Napoleone Imperatore All`Isola D`Elba».
Далі - перелік заходів: виставки, події, музика, театр, кіно і т.п. Ми потрапляємо на мотораллі, присвячене 200-літтю заслання завойовника світу на острів Ельба, і на вечірній концерт. Випереджучи події, зазначу: кубки переможцям змагань вручали організатори, вбрані у форму військових наполеонівської імператорської армії. А концерт - просто добрий рок-концерт на історичній площі Кавур після привітання переможців.
Далі - перелік заходів: виставки, події, музика, театр, кіно і т.п. Ми потрапляємо на мотораллі, присвячене 200-літтю заслання завойовника світу на острів Ельба, і на вечірній концерт. Випереджучи події, зазначу: кубки переможцям змагань вручали організатори, вбрані у форму військових наполеонівської імператорської армії. А концерт - просто добрий рок-концерт на історичній площі Кавур після привітання переможців.
У минулі століття вежа слугувала місцем відбування покарання ув'язнених. Як і всі схожі вежі в інших містах Італії. З моїм наближенням вежа поступово збільшується разом зі своєю таємничістю. І ось я вже біля форту Лінгелла. Звідси постає перед очима дивовижний пейзаж, і я не поспішаю заходити на територію. Спостерігаю нерухомо застиглого на бетонованому березі мартина. Підходжу ближче, і хижий птах, важко тягнучи за собою ліве надломане крило, розвертається і віддаляється від мене на безпечну відстань.
Тут, один на один, ніхто з нас не несе загрози іншому: поблизу немає гнізда з малюками, чий спокій я могла б ненароком порушити, накликаючи на себе гнів мартина. Та й птахові немає чого мене боятися: підходжу настільки близько, наскільки поранений мартин підпускає мене до себе з фотоапаратом, і, мирно приговорюючи, знимкую свою модель. І тільки потім розвертаюся у напрямку до входу у форт.
Заходжу за огорожу, і мене очікує перше розчарування - розташований на території археолонічний музей закритий. Звичайно ж, як я забула: туристичний сезон в Італії розпочинається в середині квітня і триває до середини жовтня. Тільки в цей період відкриті для відвідування історичні будівлі і працюючі в них музеї. А це означає, що й наполеонівської резиденції - його зимового палацу в Портоферрайо, я також не побачу. Ну що ж, задовільняюся тим, що вже вдруге ходжу місцями перебування Наполеона. І цього разу я ще ближче до імператора. Майже в гостях, біля зачинених дверей Бонапарта. (Першою відвіданою мною "наполеонівською місциною" був палаццо Борромео на острові Isola Bella у Північній Італії, куди Бонапарт разом із Жозефіною приїзджав на запрошення). А тут він господарював менше року, після розгромної поразки у Лейпцігу. На засланні. І, хоча острів Ельба належав йому законно, імператорові було тут неймовірно нудно. Морський прибій і морські пейзажі його не тішили. Він же ж хотів заховати у власну кишеню всю Європу, великі міста і країни. А Ельба, за сучасними мірками, мабуть, нагадувала йому дрібноцентову монетку. Нічого особливого. Морські пейзажі для Наполеона - не екзотика, він же ж сам родом із острова Корсика. Надивився.
А я б і ось цим вдовольнялася. Присідаю на величезний камінь, по сусідству з вежею. Слухаю шум морського прибою, голоси літаючих мартинів, спостерігаю за, мирно розтинаючими хвилі, великими і малими морськими суднами, вбираю у себе солений запах моря. У кількох кроках від мене милуються пейзажами чоловік і жінка. Вони неголосно спілкуються англійською. На їхніх обличчях застигли радість і спокій. Ельба заворожує.
Палац Мулліні і бар Moscow Mule - історія і сучасність Портоферрайо
Перед обідом повертаюся на місце паркування нашого мінібуса. Минаю рибаків, торгуючих свіжою рибою, просто з вантажних суден. Знайомлюся з француженкою Мартіною, яка приїхала на мотораллі з чоловіком-італійцем. Вона зі своїм собакою складає мені товариство для наступного знайомства з містом. Дорогою, що веде на верхівку пагорба, прямуємо до форту Фальконе - фортечних стін, зведених у шістнадцятому столітті знаменитим сімейством Медічі для захисту міста від нападу ворогів. А неподалік і наполеонівська резиденція - палац Мулліні.
До речі, не лише форт Фальконе, але й форт Стелла, і мій ранковий об'єкт знайомства, форт Лінгелла - всі ці споруди, що створювали в минулому потужну систему оборони, побудовані за розпорядженням Козімо I Медічі. Із-за нетуристичного сезону ми не тільки не потрапляємо всередину цих історичних будівель, але й на їхній території не можемо побувати. І все ж ми йдемо дорогою, по якій двісті років тому йшов Бонапарт. Дуже вже хочеться побачити Ельбу і, зокрема Портоферрайо, з висоти пагорба. От і все, що нам в цьому місяці доступно. Крім, звичайно, портрета імператора на одному з будинків, дорогою на пагорб.
До речі, палац Мулліні звели на місці старих вітряків. Саме тому він й успадкував цю назву. Адже mulino перекладається як "вітряк". А джерела розповідають, що Наполеон особисто приймав активну участь у проектуванні і створенні і палацу, і саду. Таким, як із верхівки пагорба бачив Портоферрайо Наполеон, щохвилинно бачили і бачать його хіба що птахи. Загалом, не таке вже й велике і доволі тихе морське містечко з різнокольоровими вітрильниками в гавані, чотириповерховими будиночками, магазинами, кав'ярнями, ресторанами і навіть баром із загадковою назвою Moscow Mule.
На Ельбі, крім вже згаданого наполеонівського палацу Мулліні, що працює сьогодні як музей, як спогад про перебування на острові імператора, до нині збереглася вілла-музей Сан Мартіно. Але вона знаходиться на відстані 5 км від Портоферрайо і добиратися нам до неї, без жодної надії потрапити на територію, безглуздо.
З історичного пагорба спускаємося в історичний центр. Мартіна та її чотирилапа подружка - чудове товариство для прогулянки вузенькими і тихими вуличками Портоферрайо. Разом ми знаходимо сходинки, що віддалено нагадують ті, що ведуть в Римі на пьяцца-ді-Спанья. Для Мартіни, разом із її чоловіком Давіде, які мешкають у холодному гірському італійському регіоні Вальтелліна, де дев'ять місяців у рік лежить сніг, вихідні на Ельбі - приємна мандрівка із зими в літо.
Музичний острів Європи
Неділя - другий і останній день мотораллі. Змагання переїжджають у приміську зону на відстані 20 км від Портоферрайо. Жіноча половина мотомістечка їде туди ж. Паркуємося у сільській місцевості посеред поля, куди в обідню перерву посеред змагань, прибудуть наші мотогонщики. До обіду - кілька годин. А це означає, що в мене є час, щоб дослідити найближчу місцевість. Виходжу на дорогу, звертаю праворуч і йду кудись, де, як підказує мені моя інтуїція, має бути барвистіше. Море точно десь поблизу. Після сорока хвилин неспішної ходи, минаючи будинки місцевого населення і, ще незаповнені відпочиваючими готелі, виходжу до мети моєї подорожі.
З асфальтованої проїзджої частини повертаю на бетонованну пішохідну доріжку, за огорожею якої - піщаний пляж, пальми і море.
Сідаю на пляжну лавицю. Сонце, спокій маленького приморського містечка, назви якого я навіть не запам'ятала, і розкинуті перед очима ніжно-блакитні морські далі. Життя тут не таке активне, як у Портоферрайо, але море - і ближче, і доступніше.
Загалом, острів Ельба поповнив список відвіданих мною місць, куди я захочу повернутися знову. Хоча б у спогадах і снах. І як я розумію уславленого на весь світ альтиста Юрія Башмета, який ось вже шістнадцять років організовує на острові міжнародний фестиваль "Ельба - музичний острів Європи". Коли до шуму морського прибою і ніжних поривів вітру додається ще й насолода музикою - почуття вібрують емоційними відтінками.
З асфальтованої проїзджої частини повертаю на бетонованну пішохідну доріжку, за огорожею якої - піщаний пляж, пальми і море.
Сідаю на пляжну лавицю. Сонце, спокій маленького приморського містечка, назви якого я навіть не запам'ятала, і розкинуті перед очима ніжно-блакитні морські далі. Життя тут не таке активне, як у Портоферрайо, але море - і ближче, і доступніше.
Загалом, острів Ельба поповнив список відвіданих мною місць, куди я захочу повернутися знову. Хоча б у спогадах і снах. І як я розумію уславленого на весь світ альтиста Юрія Башмета, який ось вже шістнадцять років організовує на острові міжнародний фестиваль "Ельба - музичний острів Європи". Коли до шуму морського прибою і ніжних поривів вітру додається ще й насолода музикою - почуття вібрують емоційними відтінками.
Мандрівка на італійський острів Ельба - історичне заслання Наполеона Бонапарта відбулася у березні 2014.
Немає коментарів:
Дописати коментар